Гітлер, Голокост та Ізраїль стали найсуперечливішими темами Вікіпедії

Оприлюднені найсуперечливіші теми на Вікіпедії. Науковці проаналізували зміни та правки, внесені до статей, щоби виявити, з приводу яких тем дописувачі енциклопедії найбільше сперечаються.

Наприклад, на англомовній версії сайту найбільше суперечок точиться навколо статей про екс-президента США Джорджа Буша та анархізм, повідомляє Кореспондент.

Дослідники виявили, що, крім локальних суперечливих тем, є такі, що викликають глобальні дебати, наприклад Ісус чи Бог.

Наступне заплановане дослідження має виявити, як висвітлення цих тем змінювалося в часі.

"Редакторські війни"

Учасники дослідження з Оксфорду та трьох інших інституцій проаналізували зміни сторінок та виявили так звані "редакторські війни", тобто ситуації, коли одні редактори майже повністю видаляли правки інших.

Дослідники вважають, що акцент на цьому аспекті допоміг ефективніше виявити найсуперечливіші теми, аніж просто аналіз статей, які найбільше змінювалися. Автори дослідження кажуть, що велика кількість оновлень сторінки може свідчити лише, що ця тема розвивається.

Натомість найсуперечливіші сторінки - це ті, де постійно прибираються і додаються слова чи речення.

Науковці проаналізували Вікіпедію 10 мовами, зокрема англійською, іспанською, арабською та чеською. За основу взяли дані за 2010 рік.

Найбільш суперечливими темами 10-ти мов були:

  • Ізраїль
  • Адольф Гітлер
  • Голокост
  • Бог

Крім того, часто виникали суперечки щодо Ісуса, пророка Мухаммеда та християнства.

Аналіз також виявив чимало регіональних суперечностей. Наприклад, у Франції найбільше дебатів точиться навколо постаті Сеголен Руаяль.

У майбутньому науковці хочуть проаналізувати новіші дані та створити мапу "редакторських воєн".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.