Скандальний німецький серіал про Другу світову покажуть на українському телебаченні

Телеканал "Мега" закупив і планує до показу у серпні німецький серіал "Наші матері, наші батьки".

Прем'єра фільму, створеного німецьким каналом ZDF, відбулася у березні у Німеччині, його переглянуло близько 21 мільйона глядачів, повідомляє dusia.telekritika

Трьохсерійна кінострічка розповідає про важку долю п'ятьох німців - друзів, що пройшли через усі труднощі війни і втратили двох зі своєї компанії. Продюсер Ніко Хофманн сказав, що мета фільму - показати "інших" німців, якими вони були на початку війни, "наївних та морально бездоганних". 

Російські та польські дипломати негативно сприйняли фільм. Польський посол у Берліні Єжі Марганський направив керівництву телекомпанії ZDF лист протесту, у якому вказав, що фільм викликав у нього обурення. "Поляки, які переглянули фільм, сприйняли образ нашої країни та партизанського спротиву, показаний у стрічці, як украй несправедливий та необ'єктивний", - написав посол.

А російський МЗС направив послу ФРН у Москві лист, у якому підкреслив неприйняття фільму більшістю російських глядачів, які його переглянули. У листі також ішлося про "неприпустимість спроб ставити на одну дошку здійснені на території СРСР масові звірства гітлерівських військ та окремі ексцеси з боку радянських військовослужбовців, які суворо каралися нашим керівництвом".

Генеральний директор телеканалу "Мега" Олексій Мустафін упевнений, що фільм показувати потрібно - щоб зрозуміти та усвідомити іншу точку зору на події Другої світової війни. За його словами, канал орієнтується на аудиторію, яка цікавиться історією, і ця аудиторія достатньо зріла, щоб надати їй матеріал для роздумів.

"Я гадаю, що Польське громадське телебачення вчинило вірно, показавши фільм, який має настільки неоднозначні оцінки, адже щось обговорювати чи обурюватись можна лише після того, як подивишся, - сказав Мустафін. - Зрештою, фільм демонструє не стільки реальні, документальні факти, скільки те, як бачать ті події сучасні німці. Без сумнівів, у фільмі є внутрішня спроба самовиправдання через позицію "інші - не кращі за нас". Я не дотримуюсь таких уявлень про те, що відбувалося під час Другої світової - але така точка зору варта того, щоб звернути на неї увагу".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.