Французи створять "психологічний бар'єр" довкола одеського пам'ятника Дюку

Французьке посольство профінансує створення орогожі довкола одеського пам'ятника Дюку Рішельє.

Про це заявив начальник муніципального управління охорони об'єктів культурної спадщини Андрій Шелюгін, повідомляє Думская.

За його словами, французьке посольство планує виділити частину коштів на відновлення декоративної огорожі, оскільки Рішельє був не тільки російським, але й французьким державним діячем. Він був міністром закордонних справ, а також главою уряду Франції в епоху Реставрації.

Огорожа складатиметься з чавунних стовпчиків, між якими протягнуть ланцюг. І стовпи, стилізовані під казенну частину старовинних гармат, і ланцюг до останньої - "гурвіцевської" - реконструкції стояли на Приморському бульварі. Вони відокремлювали проїжджу частину від пішохідної зони.

"Це буде цілком автентична конструкція з деталей, які десятиліттями були елементами благоустрою бульвару", - сказав Андрій Шелюгін.

На питання, яким чином невисока огорожа збереже пам'ятник від вандалів, начальник управління пояснив, що, безумовно, одним ланцюгом менталітет одеситів і гостей міста не виправити:

"Огорожа стане, в першу чергу, психологічним бар'єром", - сказав він. Крім ланцюга, буде встановлено табличку, яка нагадуватиме публіці, що пам'ятник є національним надбанням і охороняється державою.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.