Спецпроект

У Сочі санаторій закрив прохід до саду-музею "Дерево дружби"

В Сочі діє розпорядження голови курорту, за яким усі парки, музеї, сквери і т.д. повинні бути відкриті для відвідування жителів і гостей міста. Втім, керівництво санаторію "Золотий колос" закрило прохід в сад-музей "Дерево дружби".

Про це пише yugopolis.ru.

Міська влада готує з цього приводу заяву в прокуратуру.

Сад-музей "Дерево Дружби" - унікальний музей міста Сочі.

Дерево Дружби росте на території цитрусового саду Всеросійського інституту квітництва й субтропічних культур.

У 1934 учений інституту Ф. М. Зорін для отримання нових, морозостійких сортів цитрусових посадив у саду деревце дикого лимона. У його крону він послідовно прищепив японські мандарини, іспанські апельсини, китайські кінкана, італійські лимони, грейпфрути та ін - всього 45 видів і сортів цитрусових. У 1940 на цьому дереві на згадку про своє відвідування саду зробив щеплення відомий полярний дослідник О. Ю. Шмідт. У 1957 три в'єтнамських лікаря запропонували назвати це унікальне дерево-сад деревом Дружби. До теперішнього часу на ньому ростуть гілки, щеплені представниками 167 країн світу. Всього на ньому зроблено більше 630 щеплень. Вони зроблені руками глав багатьох держав, видних громадських і політичних діячів, космонавтів, вчених і представників культури. Поруч з деревом Дружби росте ще 60 молодих дерев дружби. Їх посадили своїми руками люди з різних країн і професій. У саду ростуть дерева з США, Польщі, Канади, Японії та інших країн.

У 1981 з ініціативи продовжувача справи Зоріна, Людмили Дмитрієнко, в саду відкрився музей (архітектори Є. І. Боркалов, А. І. Савельєв). Експонатами його стали подарунки дереву Дружби людей різних країн світу. Це національні сувеніри, листи, фото, реліквії, різні музичні інструменти, монети, значки, скриньки з землею з пам'ятних та історичних місць. Всього в музеї зберігається понад 20 тисяч подарунків з усіх континентів планети.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.