Спецпроект

В Росії хочуть музей актора Золотухіна

Творча майстерня архітектора Анісіфорова веде роботу над проектуванням двох об'єктів у селі Бистрий Істок. Це меморіальний комплекс пам'яті Валерія Золотухіна і музей.

Про це пише brl.mk.ru.

У 2014 році розпочнеться будівництво меморіального комплексу та музею імені народного артиста Росії Валерія Золотухіна. Розміститься музей у його рідному Алтайському селі Бистрий Істок.

"Зараз ми знаходимося на самому початковому, концептуальному етапі. Продумуємо загальну ідею. З крайової і районної адміністраціями шукаємо найбільш підходяще місце для цих об'єктів ", - розповів керівник майстерні Петро Анісіфоров.

Відзначимо, що будівництво меморіального комплексу та музею намічено на 2014-2016 роки.

Актор і режисер Валерій Золотухін помер в Москві на 72 році життя.

В. Золотухін народився 21 червня 1941 року в селі Бистрий Істок Алтайського краю. У 1963 році закінчив ГІТІС. З 1964 року служив у Театрі на Таганці, де грав провідні ролі. Багато знімався в кіно, найбільшу популярність йому принесли такі фільми, як "Хазяїн тайги", "Бумбараш", "Пропажа свідка", "Розповідь про те, як цар Петро арапа женив".

Після відходу директора і художнього керівника Театру на Таганці Юрія Любимова з театру В. Золотухін був призначений директором з функціями художнього керівника театру, чим і займався до смерті.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.