Спецпроект

КАРПАТСЬКІ ЦЕРКВИ СТАЛИ СПАДЩИНОЮ ЮНЕСКО. Фото

Унікальні дерев'яні церкви Карпат було внесено до списку Cвітової спадщини ЮНЕСКО. Експерти ООН залишили за святинями оригінальну назву – tserkva.

Відповідне рішення ухвалено на сесії ЮНЕСКО, що триває в Камбоджі, інформує TVi.

Повна назва об'єкту – "Дерев'яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні" ("Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine"). До переліку потрапило 16 церков: по 8 від України та Польщі.

Найвищий пам'яткоохоронний статус отримали: церква святого Юрія у Дрогобичі (Львівська обл.; II пол. XVII ст.), церква Пресвятої Трійці у Жовкві (Львівська обл.; 1720 р.), церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові (Львівська обл.; 1838 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі (Івано-Франківська обл.; 1808 р.), церква Зішестя Святого Духа у Потеличі (Львівська обл.; 1502 р.), церква Зішестя Святого Духа у Рогатині (Івано-Франківська обл.; поч. XVI ст.), церква Собору святого Архангела Михаїла в Ужку (Закарпатська обл.; 1745 р.), церква Вознесіння Господнього в Ясіні (Закарпатська обл.; 1824 р.).

Церква Святого Юра у Дрогобичі. Фото: Віктор Колдун

Дерев'яні церкви, розташовані на теренах Польщі теж, по суті, є українськими. Вони відповідають унікальній українській традиції та свого часу використовувалися (або й використовуються) нашими земляками: 

церква святого Архангела Михаїла у Брунарах (Малопольське воєводство; 1830 р.), церква святої Параскеви у Квятоні (Малопольське воєводство; 1810 р.), церква Покрови Богородиці в Овчарах (Малопольське воєводство; 1653 р.), церква святого Якова в Поворознику (Малопольське воєводство, XVII ст.), церква святої Параскеви в Радружі (Підкарпатське воєводство; 1583 р.), церква святого Архангела Михаїла в Смільнику (Підкарпатське воєводство; 1791 р.), церква святого Архангела Михаїла в Туринську (Підкарпатське воєводство; 1803 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці (Підкарпатське воєводство; 1731 р.).

Лемківська церква у Брунарах (нині Польща). Після виселення українців з цієї території храм передано польській католицькій церкві. Фото: plfoto.com

"Розташовані біля східного кордону Східної Європи, транснаціональні об'єкти налічують 16 tserkvas, побудованих із горизонтальних дерев'яних колод між XVI і XIX століттями громадами православної та греко-католицької конфесій. 

Вони репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, яких вони досягли свого часу.

Tserkvas – це спадок окремішньої будівельної традиції, що корениться в православній церковній архітектурі, в якій переплітаються елементи місцевої традиції і символічні посилання на космогонії власної громади", – йдеться в офіційному повідомленні на сайті ЮНЕСКО.

Розпис церкви у Дрогобичі

У перші дні роботи сесії також було прийнято рішення не виключати Національні заповідники "Софія Київська" і "Києво-Печерська Лавра" з реєстру ЮНЕСКО. Раніше українським пам'яткам загрожувало виключення зі списку у зв'язку із забудовою буферних зон.

Церква Вознесіння Господнього в селищі Ясіня (Закарпаття). Фото: rakhiv.biz

За останні 20 років на Прикарпатті згоріло 19 дерев'яних церков.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Кілька днів тому міністр культури України заявив, що на цьогорічній сесії ЮНЕСКО також мають розглянути подання про внесення до списку ЮНЕСКО заповідника "Херсонес Таврійський".

Дивіться також: "Як реставрували дерев'яну церкву в Дрогобичі. ФОТО"

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.