Спецпроект

Будинок-музей Цвєтаєвої відкрився після реставрації

У підмосковному Королеві (Болшево) відкрився меморіальний будинок-музей Марини Цвєтаєвої, що знаходився на ремонті близько року.

Про це пише facenews.ua.

Реставрацію будинку-музею було розпочато в серпні 2012 року. З муніципального та обласного бюджетів на ці роботи було виділено 31 мільйон рублів.

Також було заново облаштовано сквер, де гуляла поетеса. "Зовсім недавно все облаштували - викорчували сухі дерева, виклали доріжки, поставили лавочки", - розповіла місцева мешканка, зазначивши, що ще нещодавно тут була занедбана територія.

У березня 2013 року підмосковна влада на вимогу мешканців зменшила поверховість висотного будинку, який будували по сусідству зі сквером Цвєтаєвої - з 22 до 17 поверхів.

Марина Цвєтаєва жила в Королеві (на дачі НКВС у Болшево) п'ять місяців - з червня по листопад 1939 року відразу після повернення з еміграції. У цей період було заарештовано її чоловіка, Сергія Ефрона і дочку Аріадну, після чого поетеса з'їхала з дачі. З початком Другої Світової війни Цвєтаєва поїхала з сином Георгієм в евакуацію і 31 серпня 1941 покінчила з собою. У передсмертній записці синові Цвєтаєва попросила вибачення за свій вчинок, пояснивши, що "важко хвора", "потрапила в глухий кут" і "більше не могла жити".

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.