Посол США святкував перемогу козацької зброї під Очаковом. ФОТО

В Очакові (Миколаївщина) козаки з Одеської, Миколаївської та Херсонської областей разом із послом США в Україні відсвяткували перемогу української зброї у Лиманській битві 1788 року. Тоді проти османського флоту бився і засновник ВМФ США.

Присутність американського дипломата на святі не було випадковою, повідомляє 048.ua.

На свято прибув офіцер ВМС США у відставці Олег Головатий - нащадок знаменитого отамана козаків-чорноморців Антона Головатого [командир Чорноморської веслової флотилії під час Лиманської битви, майбутній командир Чорноморського козацького війська і організатор колонізації українськими козаками Кубані - ІП].

Крім того, в битві на водах Дніпровського лиману 225 років пліч-о-пліч із козаками проти турецького флоту бився засновник військово-морського флоту США адмірал Джон Поль Джонс.

Афіша заходу

Американського дипломата не збентежило, що святкування відбувалося на центральній площі Очакова, біля пам'ятника Володимиру Леніну, зазначає видання.

Посол США Джон Теффт біля пам'ятника Леніну. Фото: 048.ua

Посол США із зацікавленням поспілкувався з одеськими кобзарями і був зворушений відродженням справжніх інструментів та репертуару, який міг чути у виконанні Антона Головатого і засновник ВМФ США.

На подібних кобзах грав Антон Головатий, бойовий побратим Джона Поля Джонса

Лиманська битва (Битва на водах Очаківських) відбулася між флотом Російської імперії й експедиційними силами Османської імперії в червні 1788 року у Дніпрово-Бузькому лимані. Основну ударну силу імперського флоту складали козаки, на інших кораблях теж служили переважно українці.

Завдяки умілим маневрам козацьких чайок турецьку ексадру, яка намагалася розблокувати свою оточену фортецю Очаків, було розбито. Під час одного з боїв загинув отаман чорноморських козаків Сидір Білий. У грудні 1788 року Очаків було взято штурмом.

Внаслідок мирного договору 1791 року землі нинішньої Одещини і Миколаївщини остаточно повернулися до України, імперія також закріпила за собою захоплений за кілька років до того Крим.

 Бронзово-мармуровий саркофаг із останками Поля Джонса у Військово-морській Академії США. Його цілодобово охороняє почесна варта. Могили Антона Головатого, який помер під час походу на Іран, не збереглося

Успіх Чорноморського козацького війська посприяв колонізації земель між Південним Бугом і Дністром, але після утворення на цих землях Катеринославської губернії (і імператорської адміністрації) козаки переселилися на Кубань.

Детальніше про Лиманську битву читайте у матеріалі "Сидір Білий і Чорний корсар. Як козаки із адміралом США воювали"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.