СОФІЮ І ЛАВРУ ЗАЛИШИЛИ У СПИСКУ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ

Комітет Світової спадщини ЮНЕСКО ухвалив рішення залишити у списку Світової спадщини Києво-Печерську Лавру і національний заповідник "Софія Київська".

Таке рішення було прийнято на засіданні комітету в Камбоджі в рамках 37-ї сесії ЮНЕСКО, повідомляє Інтерфакс із посиланням на міністра культури Леоніда Новохатька.

"Я хотів би привітати вас і українську громадськість з тим, що на сьогоднішній день це питання знято і на найближчій сесії, і дай Боже, навіки, більше це питання ніколи підніматися не буде", - сказав міністр.

Новохатько зазначив, що під час голосування на засіданні комітету з критикою України активно виступали представники Німеччини та Швейцарії. Водночас Україну підтримали такі країни, як Росія, Японія, Алжир та ін.

Міністр підкреслив, що після сьогоднішнього голосування це питання остаточно знято з порядку денного засідань ЮНЕСКО.

Разом з тим українська делегація очікує позитивних результатів у ході голосування про можливість включення до списку Світової спадщини Херсонесу і дерев'яних церков Карпатського регіону.

Як відомо, Національному заповіднику "Софія Київська" і "Києво-Печерській Лаврі" загрожувало виключення зі списку ЮНЕСКО у зв'язку із забудовою буферних зон.

В перелік Світової спадщини ЮНЕСКО входять видатні культурні і природні цінності, що становлять надбання всього людства.

Україна представлена у списку Світової спадщини ЮНЕСКО шістьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, будівлею Чернівецького університету, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

У липні 2012 року на сесії комітету ЮНЕСКО було відмовлено у включенні Андріївської та Кирилівської церков у Києві у список пам'яток Світової спадщини.

Дивіться також інші матеріали за темою "ЮНЕСКО"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.