Спецпроект

У Москві відкрився ретро-музей "Дамське щастя"

В Москві відкрився ретро-музей "Дамське щастя". Йому передували виставки у столиці та багатьох музеях Росії: "Куточок моєї прабабусі", "Дамські штучки", "Мова віяла". Тепер постійна експозиція працює на ВВЦ.

Про це пише rg.ru.

У музеї можна здійснити хвилюючу подорож у минуле, познайомитися з Прекрасною незнайомкою кінця XIX - початку XX століть. Провідниками в цій подорожі послужать справжні речі тієї епохи, яку у Франції називали Belle Époque, а в Росії - Срібним століттям або епохою модерн.

Тут можна побачити розкішні бальні сукні і строгі костюми для дому, прогулянок, візитів, виходів у світ. В музеї представлені і костюми для занять спортом - в ту епоху спорт став модним жіночим захопленням. Найбільш розкуті дами з'являлися на пляжі в купальнику - сьогодні він здається навіть занадто закритим, а в ті часи вважався дуже еротичним.

У музеї безліч "дамських штучок" - галантерея, парфумерія, гаманці, прикраси. Мабуть, все це можна виявити і в сумочці сучасної жінки. Але є і дивовижні предмети, які давно вийшли з ужитку: гачок для затягування корсета і шнурування черевик, важки для обважнення подолу (щоб не дуже задирався), прищіпка-"паж" для підбирання шлейфу сукні.

Окремий розділ представляють рідкісні віяла XVIII-початку XX століть - неодмінний аксесуар справжньої пані. З віялом у руках відвідувачкам музею можна повправлятися перед старовинним дзеркалом і перенестися на кілька століть назад.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.