Спецпроект

У Москві відкрився ретро-музей "Дамське щастя"

В Москві відкрився ретро-музей "Дамське щастя". Йому передували виставки у столиці та багатьох музеях Росії: "Куточок моєї прабабусі", "Дамські штучки", "Мова віяла". Тепер постійна експозиція працює на ВВЦ.

Про це пише rg.ru.

У музеї можна здійснити хвилюючу подорож у минуле, познайомитися з Прекрасною незнайомкою кінця XIX - початку XX століть. Провідниками в цій подорожі послужать справжні речі тієї епохи, яку у Франції називали Belle Époque, а в Росії - Срібним століттям або епохою модерн.

Тут можна побачити розкішні бальні сукні і строгі костюми для дому, прогулянок, візитів, виходів у світ. В музеї представлені і костюми для занять спортом - в ту епоху спорт став модним жіночим захопленням. Найбільш розкуті дами з'являлися на пляжі в купальнику - сьогодні він здається навіть занадто закритим, а в ті часи вважався дуже еротичним.

У музеї безліч "дамських штучок" - галантерея, парфумерія, гаманці, прикраси. Мабуть, все це можна виявити і в сумочці сучасної жінки. Але є і дивовижні предмети, які давно вийшли з ужитку: гачок для затягування корсета і шнурування черевик, важки для обважнення подолу (щоб не дуже задирався), прищіпка-"паж" для підбирання шлейфу сукні.

Окремий розділ представляють рідкісні віяла XVIII-початку XX століть - неодмінний аксесуар справжньої пані. З віялом у руках відвідувачкам музею можна повправлятися перед старовинним дзеркалом і перенестися на кілька століть назад.

Теми

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.