Спецпроект

У день народження Пушкіна в Москві відкрився новий меморіальний музей

Пушкінська Москва поповнилася ще однією визначною пам'яткою. У щойно відреставрованому будинку на Старій Басманний вулиці, де жив дядько великого поета - Василь Львович Пушкін, відкрився новий меморіальний музей.

Про це пише news.mail.ru.

Цей дерев'яний особняк в Німецькій слободі Василь Львович - рідний дядько і перший поетичний наставник Олександра Пушкіна - винайняв в 1824 році у титулярної радниці Пелагеї Кетчер. Власне, будинок за своє життя жодного разу не реставрувався. Після революції до 70-х років минулого століття тут були "комуналки", потім контори, включаючи ЗАГС. І тільки в 1998 році його передали Державному музею А.С. Пушкіна.

Планувалося вже за рік - до 200-річчя поета - відкрити тут філію музею. Але взялися за реставрацію тільки в 2012-му. За словами Євгена Богатирьова, директора Державного музею О.С. Пушкіна, "за рік проведена складна наукова реставрація, були підняті всі архівні документи і створено саме той простір і середовище, характерні для 20-х років XIX століття". У цьому музеї навіть немає табличок - щоб відвідувачі повністю відчули домашню обстановку. Зате на вході лежать стопкою "Навігатори" з історією кожного експоната.

У будинку-музеї всього 9 залів: від Камердинерської (між іншим, у віршотворця Василя Львовича і камердинер писав вірші) до кімнат у антресолях, які присвячені великому племіннику. "Будинок, де народився Олександр Пушкін, не зберігся, - пояснив Євген Богатирьов, - тому тут з'явилася така експозиція". Саме сюди, до дядька, Олександр приїхав до вересня 1826 після Михайлівського заслання, тут читав привезену із заслання трагедію "Борис Годунов". У залах меблі червоного дерева і карельської берези, живописні портрети і види в позолочених рамах, гравюри та літографії XVIII-XIX століття - портрети Василя Львовича, його рідних і друзів, види Москви, Петербурга, Парижа. Тут зібрано багато раритетів, в тому числі унікальний альбом Олени Демидової з автографами трьох невідомих раніше віршів Василя Львовича, гравюри Хогарта, альбом з малюнком Батюшкова, де Василь Львович гуляє по Тверському бульвару, фамільне срібло Пушкіних, хрестинна сорочка Олександра ... Є навіть Сонетка, вишита Вірою Федорівною В'яземською. Як зауважив директор Євген Богатирьов, "15 років речі чекали цього дня".

Взагалі будинок став таким, яким був при Пушкіних. Це стосується не тільки побутової, а й творчої обстановки. До гостинного Василя Львовича з'їжджалися друзі-літератори: Карамзін, Жуковський, В'яземський, Батюшков, Дельвіг, Міцкевич ... В їдальні, наприклад, стоїть муляж гусака - символу веселого літературного товариства "Арзамас", старостою якого був Василь Львович. Є портрети членів цього товариства з жартівливими кличками: сам господар звався "Ось я вас", Павло Голенищев-Кутузов "Ослом", а Олександр Пушкін - "Цвіркуном". У зв'язку з цим у музеї з'явилася ідея - завести співаючого цвіркуна.

Теми

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.