Помер останній носій лівської мови - однієї з мов Латвії

У неділю у віці 103 років померла мешканка Латвії Грізелда Крістінь, яка була останнім носієм лівської мови.

Про це повідомляє Delfi із посиланням на портал Livones.net.

Крістінь (1910-2013) є представницею лівського роду Бертхолдсів, який залишався хранителем живої лівської мови.

У 1944 році Крістінь вирушила в еміграцію і більшу частину життя провела в Канаді. Вона брала участь у складанні підручника лівської мови Līvõ kēļ.

Ліви - угро-фінський народ, який у давнину заселяв територію сучасної Латвії до приходу балтійських народів. Найближча споріднена до лівської мови - естонська.

Лівський національний гімн "Моя вітчизно". Ось як звучить мова

У період з 2004 по 2009 рік померли майже всі жителі Латвії, для яких лівська була рідною. При цьому в країні залишається близько 15 нащадків лівів, які вільно володіють цією мовою.

Дивіться також інші матеріали за темою "Мова"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.