Спецпроект

Бібліотека Шнеєрсона переїде до Єврейського музею вже у червні

Російська державна бібліотека передає Бібліотеку Шнеєрсона до Єврейського музею і центру толерантності вже у червні. Цю інформацію підтвердив голова департаменту громадських зв'язків Федерації єврейських громад Росії Борух Горін. За його словами, в червні буде передано майже 500 томів.

Про це пише prostir.museum.

Бібліотека Шнеєрсона залишиться на обліку в Російській державній бібліотеці, але буде зберігатися у спеціально створеному сховищі в Єврейському музеї. Площа нового книгосховища становить 70 квадратних метрів.

Історія з колекцією Шнеєрсона мала широкий розголос після того, коли наприкінці липня 2011 року суд США постановив повернути іудейському релігійному руху "Хабад Любавич" майже 12 тис. рідкісних книг з колекції Шнеєрсона, що належать нині фонду РДБ. 16 січня 2013 року суд округу Колумбія зобов'язав уряд Росії виплачувати по 50 тис. доларів щодня до дати повернення американським хасидам бібліотеки Шнеєрсона. МЗС Росії назвав рішення суду абсолютно неправомірним.

Єврейський музей та центр толерантності, присвячений історії єврейського народу і пам'яті жертв голокосту був визнаний Музеєм року за версією видання про мистецтво The Art Newspaper Russia.  Відвідувачі музею вже оцінили його широкі експозиційні можливості і сучасні мультимедійні технології

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.