Спецпроект

Радянський мобільник показали в музеї Владивостока

Музей історії телефонного зв'язку Примор'я після капітальної модернізації відкрився в п'ятницю у Владивостоці в будівлі, де понад 100 років тому почала роботу перша в місті телефонна станція.

Про це пише ria.ru.

"Музей існує вже 11 років, і за цей час у ньому зібрано більше 400 унікальних експонатів - це телефонні апарати, книги з номерами, а також фотодокументи та архівні матеріали про те, як розвивався зв'язок в Примор'ї", - розказав доглядач музею Борис Василькевич.

За його словами, серед раритетів - телефон фірми "Еріксон" 1903-го року, який випускали в дерев'яному корпусі. Ця модель була вже з циферблатом, на відміну від минулих, які працювали від магнето: потрібно було покрутити ручку, щоб з'явився струм. Після цього можна було дзвонити.

Телефон фірми "Еріксон" 1903-го року 

"У музеї з'явилася нова експозиція, присвячена стільниковим телефонам і пейджерам. Найцікавіший серед них - перший радянський мобільний телефон ЛК-1, який випускали в 60-х роках минулого століття. Він важить близько трьох кілограмів і може майже добу працювати без зміни батареї" , - сказав співрозмовник.

Він зазначив, що в планах підключити деякі музейні експонати до мережі, бо вони знаходяться в робочому стані. Серед таких раритетів - два апарати Морзе 30-х років, навіть зараз з них можна відправити повідомлення. Екскурсії в музеї будуть безкоштовними, але щоб потрапити туди необхідна попередня домовленість.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.