У Миколаєві рятують вежу-гіперболоїд - претендента на Світову спадщину. ФОТО

В Миколаєві на території легендарної гіперболоїдної водонапірної вежі відбулося відкриття алеї імені архітектора Шухова.

Про це повідомляють NikVesti.

Метою заходу було привернення уваги громадськості і влади до збереження Шуховської водонапірної вежі - унікального об'єкту інженерної спадщини України.

 Вежа Шухова, орієнтовно 1910-ті роки

У заході взяли участь правнук відомого вченого Владімір Шухов (Москва), професори з Університету Інсбрука (Австрія), Технічного університету Мюнхена (Німеччина) і Московського державного будівельного (Росія).

Представник місцевого водоканалу повідомив, що протягом квітня-травня була відреставрована ровесниця водонапірної вежі - кам'яна огорожа поблизу неї.

 Вежа Шухова, 2013 рік. Фото: wikipedia.org

Владімір Шухов висловив думку, що башту потрібно реставрувати і відкривати для екскурсійного відвідування мешканцями та гостями міста.

Вежа Шухова - водонапірна вежа висотою 32 метри, виконана за проектом інженера Володимира Шухова для системи міського водопостачання в Миколаєві. Була побудована в 1907 році, функціонувала до 1944 року, коли була підірвана відступаючими німецькими військами.

Відновлена і використовувалася до середини 1958 року. Має статус пам'ятки історії та культури місцевого значення. Міжнародна наукова конференція "Heritage at Risk. Збереження архітектури XX століття і Світова спадщина" (2006 рік) назвала Шуховську вежу серед шедеврів архітектурного авангарду, рекомендованих до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Аджигольський маяк - іще одна пам'ятка роботи Шухова

Володимир Шухов - архітектор, винахідник і науковець, проектант нафтопроводів, мостів, башт тощо. З 1896 по 1930 роки за його проектами було побудовано понад 200 сталевих сітчастих гіперболоїдних веж.

До наших днів збереглися не більше 20, в тому числі у Черкасах і Помічній (Кіровоградщина). Одні з найкраще збережених - водонапірна вежа в Миколаєві і Аджигольський маяк у Дніпровському лимані (1910 рік, висота - 70 метрів). 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.