Спецпроект

Музей Шевченка: політики розповсюджують недостовірну інформацію

Слова народного депутата України Володимира Яворівського про те, що Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка у Києві знаходиться в жалюгідному стані, а його працівникам кілька місяців не виплачують заробітну плату, не відповідають дійсності.

Про це ІП повідомили у Музеї Шевченка.

"Керівництво музею повідомляє, що, як і в усіх музеїв України, у Національного Музею Тараса Шевченка є проблеми, - підкреслюють на сайті музею. - Але саме зараз, напередодні відзначення 200-річного ювілею з дня народження Тараса Шевченка, є надія, що чимало цих проблем буде вирішено".

За словами музейників, про майбутнє вирішення проблем "свідчать Указ Президента України № 257/2012 від 11.04.2012 р., Постанова Кабінету Міністрів України № 250 від 10.04.2013 р. та Розпорядження Кабінету Міністрів України № 309-р від 20.05.2013 р. про виділення необхідних коштів на проведення ремонтно-реставраційних робіт у Національному музеї Тараса Шевченка та його філіях".

Керівництво музею наголошує, що інформація, поширена веб-ресурсом партії "Батьківщина" і нардепом Володимиром Яворівським, що співробітники музею кілька місяців не отримують заробітну платню, абсолютно не відповідає дійсності.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.