Виходить книга "українського австрійця" про ГУЛАГ

У Чернівцях виходить друком роман колишнього чернівчанина про табори ГУЛАГу.

Про це повідомляє видавництво "Книги-XXI".

Автор книги "Зекамерон XX: документальний роман" Верно Кресс - освічений австрієць, який випадково потрапив у казан ГУЛАГу. Не потерпаючи через втрату радянських ідеалів, Кресс почувається в ньому літописцем, об'єктивним свідком.

Світ за колючим дротом колишній чернівчанин бачить очима вихідця із Західної Європи. Не оминаючи страждань, оповідач - оптиміст і романтик за натурою - намагається розповісти не лише про те, як люди в таборі гинули, але й як вони там виживали.

Сам Вернон Кресс виріс у Західній Україні - у прекрасному місті Чернівці, де вдало поєднувалися культури представників різних народів. В'язнів-українців на Колимі було так багато, що уникнути численних згадок про них не міг навіть іноземець.

Тому "Зекамерон" можна вважати також і великою українською книгою про ГУЛАГ - навіть попри те, що її написав етнічний австрієць. Зрештою, тим ціннішими є зауважені цим стороннім спостерігачем деталі.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.