Спецпроект

Музей Лондона в Доклендс відзначить ювілей

Музей Лондона в Доклендс відзначить свій десятий день народження виставкою, тема якої - Темза очима сучасних художників, кінематографістів і фотографів.

Про це пише news.mail.ru.

Виставка, що відкривається в п'ятницю, носить назву "Устя", і розповідає про порівняно невеликий відрізок річки.

"Нам виповнюється десять років, і ми дуже раді, що змогли підготувати до цієї дати таку виставку. Не потрібно пояснювати, як багато Темза значить для Лондона, але і для нас вона багато значить - адже наш музей присвячений саме історії міста та історії річки. А в процесі підготовки з'ясувалося, що Темза значить дуже багато і для нинішніх художників, всі експонати навіть не помістилися на одному поверсі ", - розповів журналістам на прес-показі виставки її куратор Френсіс Маршалл.

Відкривається виставка цілком традиційними пейзажами Майкла Ендрюса і Джока Макфадіна, однак за ними йдуть експонати куди більш несподівані - відео, що зафіксувало "музикантів", що використовують в якості інструментів деталі занедбаних барж; серія фотографій сміття - жерстяних банок, ганчірок шматків штучних ялинок, оголошень, пакету з кокаїном - "перевареного" і викинутого річкою; фотографії "кладовища" кораблів, де металеві остови найбільше нагадують риб'ячі кістки; відеофільм, в якому Лондон представлений "очима" річки: зображення злегка погойдується, будівлі показані під різними кутами, старі кадри чергуються з сучасними. І, нарешті "Портрет річки" - відео, що зафіксувало рух води в різні дні при різному освітленні.

Виставка триватиме до 27 жовтня.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.