Спецпроект

Єврейський музей толерантності представить щоденники червоноармійців-євреїв

8 травня в Єврейському музеї та центрі толерантності в Москві відкривається виставка "Долі в роки Великої Вітчизняної війни: листи та спогади червоноармійців-євреїв".

Про це пише jewish.ru.

Виставка підготовлена ​​спільно з американським фондом Blavatnik Archive Foundation і триватиме до 9 червня.

В основі виставки - особисті щоденники, листи, фотографії воєнних років, спогади бійців Червоної Армії про свої переживання в роки війни: про довоєнне життя і фронтові будні, про загибель близьких і товаришів по зброї, про злочини нацистів, про страх смерті і героїзм, виявлений на фронті, про перемогу і нелегке повоєнне життя.

Фонд Blavatnik Archive Foundation веде інтенсивну роботу по створенню центрального джерела документальної інформації про участь радянських євреїв у ВВВ у лавах Червоної Армії і в партизанському русі. Підсумок цієї роботи - сотні фотографій і листів з фронту, особисті щоденники воєнного часу, 1100 інтерв'ю в десяти країнах, де жили до війни і живуть сьогодні колишні радянські євреї. Ці історії можна прочитати на сайті фонду www.blavatnikarchive.org.

У період виставки триває робота по збору матеріалів, що висвітлюють участь євреїв-ветеранів у ВВВ. Зустрічі з ветеранами та членами їх сімей будуть проходити на території музею.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.