Спецпроект

Волинські католики кажуть, що за трагедію 1943-го треба простити

Звернення Волинської ради церков стосовно так званої Волинської трагедії підтримав і ординарій Луцької дієцезії Римо-католицької церкви Станіслав Широкорадюк.

Про це повідомляє ZIK із посиланням на прес-службу Волинської ОДА.

Волинська рада церков ухвалила звернення стосовно трагічних подій 1943 року на Волині.

У ньому, зокрема, йдеться: "Цього року минає 70 літ однієї з найбільших трагедій нашої історії – кривавого протистояння між українцями та поляками на Волині, а також в інших землях.

Сьогодні шукати причини чи винуватців тих жахливих подій, які мали місце в історії між українцями і поляками, дуже важко і боляче. Всі ми повинні оцінювати ті події з жалем і гіркотою, в світлі християнських заповідей: любові до Бога та ближнього. Час гоїть цю глибоку рану, проте минуле не треба забувати, а робити з нього належні висновки.

Позбавлення дару життя підлягає осудові! Усі люди – діти Божі, тож нам усім Творець заповів: "Не убий!".

Так, ми є їхніми нащадками і живемо на тій землі, де проходили ці події. Але не маємо права судити, а тим більше карати чи мстити. Ми в першу чергу – християни, і до нас звертається Христос словами апостола Павла: "Нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми. Не мстіть за себе, улюблені" (Рим.12, 17-19).

Просімо у Всевишнього прощення як для гонимих, так і для гонителів. Віддаймо шану тим героям – і українцям, і полякам, – які рятували ближніх, незалежно від їхньої національності, часто ризикуючи своїм життям.

Останніми десятиліттями Україну й Польщу єднають дружелюбні, партнерські відносини. Одначе непримиренність окремих осіб або й груп може роздмухати пригаслі кривди. Не даймо ворогові роду людського знову розсварити наші народи!

Нехай історики й надалі з науковою неупередженістю вивчають ті страшні події. Але щоденні добросусідські зв’язки поляків і українців по обидва береги Бугу хай стають нерукотворним пам’ятником жертвам тієї трагедії.

Закликаємо і українців, і поляків і ще раз сказати: "Простіть нас, і ми вас прощаємо, а ланцюг зла, що тягнувся стільки століть, перериваємо добрими вчинками". Так маємо казати, так маємо навчати дітей і внуків, так маємо діяти.

І сьогодні нам залишається лише молитись та просити Господа не допустити подібних трагічних подій в історії нашого краю.

Звернення підписали:

- керуючий Волинською єпархією Української православної церкви – митрополит Ніфонт

- керуючий Волинською єпархією Української православної церкви – Київський Патріархат – митрополит Михаїл

- керуючий Володимир-Волинською єпархією Української православної церкви – єпископ Володимир

- ординарій Луцької дієцезії Римо-католицької церкви – Апостольський Адміністратор єпископ Станіслав Широкорадюк

- екзарх Луцький Української греко-католицької церкви – єпископ Йосафат

- голова Волинського об’єднан­ня церков християн віри євангельської- п’ятидесятників – єпископ Михайло Близнюк

- голова Волинського об’єднан­ня церков євангельських християн-баптистів – пастор Ярослав Троць

- старший пастор церков адвентистів сьомого дня у Волинській області – Мирон Вовк.

Раніше своє звернення оприлюднила Українська греко-католицька церква, яка засудила масові убивства на Волині і закликала до примирення польського та українського народів.

Перед тим голова Римо-католицької церкви в Україні Мечислав Мокшицький повідомив, що виробити спільної позиції з УГКЦ не вдалося через те, що "запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є нонсенсом", а вибачатися треба тільки українцям.

УПЦ КП також закликала до взаємного прощення.

На початку квітня 2013 року у Києві створено громадський комітет "Примирення між народами". Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни і важливості добросусідських відносин сьогодні.

У березні 2013 року голова ВР Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

У грудні 2011 року польські та українські інтелектуали звернулися до парламентів двох держав із пропозицією про прийняття спільної ухвали щодо встановлення Дня пам’яті і поєднання українців і поляків.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам.

У червні 2011 року планувалося, що президенти Янукович і Коморовський спільно візьмуть участь у відкритті меморіальних комплексів у Волинській області (убитим полякам) та Люблінському воєводстві (убитим українцям). Цього не відбулося.

Дивіться також інші матеріали ІП на тему "Волинська трагедія"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.