Спецпроект

Немає підстав говорити про геноцид на Волині - історик

На основі проведених до цього часу досліджень немає підстав говорити про геноцид польського населення на Волині.

Про це заявив історик, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, повідомляє ZIK.

Коментуючи проект ухвали польського сейму про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр., він зазначив, що це питання політичне і не має нічого спільного з історичною наукою.

"Звичайно, це прикро, оскільки такі дії польських депутатів не ведуть до порозуміння і взаємної співпраці в подолання наслідків конфлікту на Волині, а, навпаки, ведуть до ескалації", – сказав Забілий.

За його словами, дати оцінку волинським подіям – це справа ще тривалих досліджень.

"Це справа істориків, а не політиків, оскільки історики мають зробити оцінку причин, масштабів і наслідків цієї трагедії. Тоді на основі цих досліджень політики мали б виробляти якісь, на мою думку, погоджені між українцями і поляками позиції. Якщо без лукавства, йде мова про порозуміння, взаємне прощення і примирення", – заявив він.

Історик зазначив, що на основі тих досліджень, які проведені на даний момент, немає підстав говорити про геноцид – хоча б тому, що однією з умов проведення геноциду є те, що частина населення, над яким вчиняється геноцид, не має можливості для збройного опору.

"Насправді ж була зовсім інша картина, - підкреслив Забілий. - Польське населення вело збройну боротьбу, а також мало свою самооборону. І діяв польський визвольний рух. Зокрема, його репрезентант – Армія Крайова. Отже, навіть з такої точки зору тут не може йти про якийсь геноцид".

Також він додав, що події на Волині – це взаємна трагедія двох народів, яка має глибоке коріння.

"Під час Другої світової війни між польським і українським підпіллям фактично велася повстансько-партизанська війна. На жаль, у цій війні було широко ангажоване цивільне населення. З обох боків чинилися злочини і воєнного характеру, і скеровані проти цивільного населення. Це треба визнавати, про це треба говорити, але з цього не потрібно робити політику, яка би вела до ескалації між двома народами", – підкреслив історик.

Як відомо, у сеймі Польщі зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр.

Проектом ухвали пропонується визнати Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.