Спецпроект

Немає підстав говорити про геноцид на Волині - історик

На основі проведених до цього часу досліджень немає підстав говорити про геноцид польського населення на Волині.

Про це заявив історик, директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий, повідомляє ZIK.

Коментуючи проект ухвали польського сейму про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр., він зазначив, що це питання політичне і не має нічого спільного з історичною наукою.

"Звичайно, це прикро, оскільки такі дії польських депутатів не ведуть до порозуміння і взаємної співпраці в подолання наслідків конфлікту на Волині, а, навпаки, ведуть до ескалації", – сказав Забілий.

За його словами, дати оцінку волинським подіям – це справа ще тривалих досліджень.

"Це справа істориків, а не політиків, оскільки історики мають зробити оцінку причин, масштабів і наслідків цієї трагедії. Тоді на основі цих досліджень політики мали б виробляти якісь, на мою думку, погоджені між українцями і поляками позиції. Якщо без лукавства, йде мова про порозуміння, взаємне прощення і примирення", – заявив він.

Історик зазначив, що на основі тих досліджень, які проведені на даний момент, немає підстав говорити про геноцид – хоча б тому, що однією з умов проведення геноциду є те, що частина населення, над яким вчиняється геноцид, не має можливості для збройного опору.

"Насправді ж була зовсім інша картина, - підкреслив Забілий. - Польське населення вело збройну боротьбу, а також мало свою самооборону. І діяв польський визвольний рух. Зокрема, його репрезентант – Армія Крайова. Отже, навіть з такої точки зору тут не може йти про якийсь геноцид".

Також він додав, що події на Волині – це взаємна трагедія двох народів, яка має глибоке коріння.

"Під час Другої світової війни між польським і українським підпіллям фактично велася повстансько-партизанська війна. На жаль, у цій війні було широко ангажоване цивільне населення. З обох боків чинилися злочини і воєнного характеру, і скеровані проти цивільного населення. Це треба визнавати, про це треба говорити, але з цього не потрібно робити політику, яка би вела до ескалації між двома народами", – підкреслив історик.

Як відомо, у сеймі Польщі зареєстровано проект ухвали про визнання ОУН-УПА злочинними організаціями, які вчинили геноцид щодо польського населення Східних Кресів у 1939-1947 рр.

Проектом ухвали пропонується визнати Організацію Українських Націоналістів, Українську Повстанську Армію, СС-Галичина і українську поліцію на німецькій службі злочинними організаціями.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.