Спецпроект

У Ризі створюють Музей речей, які змінили долю

У 2014 році, коли Рига стане культурною столицею Європи, двері відчинить Музей доленосних речей. Організатори закликають рижан взяти участь у його створенні.

Про це пише meeting.lv.

Проект стартував наприкінці минулого року, і на даний момент накопичилося близько 150 експонатів із зворушливими історіями їх господарів.

Наразі колекція зберігається в коробках, але дуже скоро її перевезуть в будівлю майбутнього музею - в легендарний Кутовий будинок (кут Брівібас і Стабіл), де в радянські роки розташовувався Комітет державної безпеки Латвійської РСР.

Поділитися своїми речами та історіями може кожен рижанин. Головна умова - це повинна бути річ, яка змінила долю людини, декількох людей або його сім'ї. Це може бути малюнок, посуд, елементи одягу тощо.

На liktenslietas@gmail.com можна слати фото речі, пов'язану з річчю історію (5 - 7 речень), адресу власника і телефон.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.