Спецпроект

В Держкіно хочуть створити музей екранних мистецтв

У Держкіно відбулася робоча нарада, на якій обговорювалося питання створення в Україні Музею екранних мистецтв.

Про це пише УНІАН.

"Незалежна Україна й досі не має окремого Музею кіно, – відзначила голова Держкіно Катерина Копилова. – І це – великий сором для країни, що має потужну кінематографічну історію, для країни, на території якої у 1893 році було сконструйовано перший в світі кіноапарат – тобто, за два роки до того, як це зробили брати Люмьєр. Сьогодні в Україні є велика кількість кінораритетів, що зберігаються по квартирах кінематографістів, по невеличких музеях кіностудій, по самих кіностудіях. Мова йде про розпорошені безцінні фонди, професійним опрацюванням і належним зберіганням яких ніхто не займається. Ще декілька років – і все може зникнути безповоротно."

Наразі основною перешкодою для створення Музею екранних мистецтв є відсутність приміщення. Тому учасники наради прийняли рішення про звернення до Фонду держмайна України та до Київської міськдержадміністрації за сприянням у виділенні приміщення, де може бути розташований Музей екранних мистецтв.

Заступник гендиректора Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко акцентував увагу на необхідності негайного опису фондів кіноматеріалів, які зберігаються у Державному Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України (перебуває у сфері управління КМДА), музеї Національної кіностудії художніх фільмів ім. Довженка (перебуває на балансі Міністерства культури), музеї Одеської кіностудії (перебуває на балансі Національної спілки кінематографістів України) з метою їх зведення в Єдиний реєстр кінематографічної спадщини з наданням відповідного захисного статусу, який би убезпечив фонди від розпорошення та знищення.

Реєстр стане основою формування фондів майбутнього Музею та створення тимчасових експозицій. "Наразі найважливіше завдання – не допустити розпорошення кіноекспонатів, які ще залишились в Україні: в спеціалізованих кіноустановах, на реструктуризованих кіностудіях, в приватних збірках. Потрібно виділення спеціальних бюджетів для викупу кіноматеріалів у приватних власників, щоб запобігти їх вивезенню з України", - сказав І.Козленко.

Під час наради учасники дійшли згоди щодо доцільності створення Музею екранних мистецтв на базі кіноархіву Національного центру Олександра Довженка як його структурного підрозділу (після відповідних змін у статуті цього підприємства). Фонди фільмотеки, кінолабораторії та архіву Центру Довженка складуть основу фондів майбутнього Музею.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.