Спецпроект

На фабриці "Воронін" відкрили барельєф і музей кутюр'є

14 квітня виповнився рік з дня смерті кутюр'є Михайла Вороніна. До цієї дати на столичній швейній фабриці "Воронін" відкрили меморіальний барельєф і кабінет-музей Михайла Вороніна.

Про це пише gazeta.ua.

Над барельєфом працював скульптор Віталій Рожик. Перед початком роботи він перечитав багато літератури і переглянув багато відео, говорив: "Хочу зрозуміти Михайла Вороніна".

"Коли вперше побачила цей барельєф, зрозуміла: це йому вдалося", - сказала на відкритті дочка Михайла Вороніна Лариса.

Кабінет-музей Михайла Вороніна знаходиться на 4 поверсі. У невеликій кімнаті стоїть робочий стіл і два крісла.

"Батько працював у такому ж кабінеті, але поверхом нижче. Як це не скромно звучить, але зараз у ньому працюю я. Так захотів мій батько. Коли почали працювати над створенням музею, хотіли перенести сюди крісло і стіл з кабінету Михайла Львовича. Але я відмовилася віддавати. Мені дуже допомагає та енергетика, яку я отримую від цих речей. Завжди здається, що тато приходить на роботу разом зі мною ", - розповіла Лариса Вороніна.

На полицях кабінету-музею розкладені особисті речі Михайла Вороніна: окуляри, метелики, мобільний телефон, калькулятор, валізу, парасолька, кравецькі ножиці і лекала, якими користувався Воронін. Між шафами стоїть манекен в жилеті, який модельєр винайшов у 1958 році.

"До цього винаходу замовник повинен був три рази приходити в ательє на примірку. А тепер це не потрібно. На замовника цей жилет підганяли по фігурі за допомогою замків-липучок. На лекалах позначали НЕ мірки, а відхилення від стандарту", - розповіла Лариса Михайлівна .

Також у музеї показують два костюми, які Михайло Воронін найбільше любив: рожевий і чорний в білу смужку.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.