У Києві відкриють виставку донецьких радянських іграшок

У Києві відкривається виставка іграшок "Фабрика радості", присвячена 40-річчю Донецької фабрики іграшок.

Про це повідомляють організатори.

Якось під час візиту до Японії Юрій Гагарін придбав своїм донькам подарунки – японські ляльки. Ввечері того ж дня на прес-конференції серед інших запитань пролунало: "Нам відомо, містер Гагарін, що ви везете додому дитячі іграшки. Невже навіть діти першого у світі космонавта не можуть мати у Радянському Союзі гарні іграшки?"

Ця історія послужила поштовхом до створення "міста іграшок" в індустріальному Донбасі. У 1973 році на території шахти № 31, де свого часу працював слюсарем Микита Хрущов, був зведений багатоповерховий корпус Донецької фабрики іграшок - найбільшої в СРСР та Європі.

Унікальне підприємство, обладнане устаткуванням з Болгарії, Угорщини, НДР, Чехословаччини, Італії, Японії, Англії, Фінляндії, виготовляло складні технічні іграшки, ляльки, м’яконабивні іграшки, моделі-копії літаків та автомобілів, фігурки.

На фабриці працювало 5600 робітників. Кращих фахівців запрошували з усього Радянського Союзу.

Про історію "фабрики радості", яка зупинила свою роботу у  2003 році, розкажуть на відкритті виставки гості з Донецька: художник-модельєр фабрики, автор великої кількості ведмедиків, мавпочок та песиків, Сушкова Олена Борисівна та секретар парткому фабрики, носій історії найбільшого іграшкового підприємства, Курочкіна Раїса Василівна.

Час і місце заходу: 15 квітня 2013 року о 15:00. Державний музей іграшки, м. Київ, Кловський узвіз, 8.

Дивіться також: "Ностальгійні радянські іграшки. ФОТО"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.