Спецпроект

Лувр закритий у зв'язку зі страйком його працівників

Банди кишенькових злодіїв настільки залякали працівників Лувру, що вони вирішили влаштувати страйк. У середу, 10 квітня близько 200 працівників не вийшли на роботу, і музей довелося тимчасово закрити.

Про це повідомляє France 24.

"Іноді співробітники музею бояться виходити на роботу, тому що їм погрожують агресивно налаштовані банди кишенькових злодіїв. Найчастіше ними є неповнолітні, які мають право безкоштовного проходу в музей. Їх ловить поліція, але за кілька днів вони знову повертаються", - говорить представник групи профспілок Франції.
 
Багато хто з працівників музею не раз ставав жертвою бандитів, які погрожують і навіть заподіюють фізичну шкоду їм та відвідувачам музею.
 
Поки залишається невідомим, на який саме термін закритий музей.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.