Архіви мають бути закриті, щоб не постраждали діти фігурантів - чиновник

На сьогодні в українських архівах нараховується менше одного відсотка засекречених документів.

Про це в інтерв'ю УкрІнформу заявила голова Державної архівної служби України Ольга Гінзбург.

"Ми не можемо, наприклад, показати всім бажаючим справи репресованих, - зазначила чиновник. - Найперше, це моральний аспект, адже за цими справами, як правило, дуже трагічні долі людей. Скажімо, там дуже багато доносів один на одного".

За словами голови Держархіву, на широкий загал такі документи не можна показувати, адже нині живуть внуки і правнуки потерпілих і донощиків, і "ми не вправі ущемляти їхні права на приватне життя". Тому справи репресованих можуть отримати тільки близькі родичі.

"Жодна країна світу не відкрилась так, як ми, - зазначила чиновник. - Ми виконуємо постанови уряду і Верховної Ради, проте, на мою думку, архіви мають бути більш закритими".

На питання про будівництво нових корпусів Укрдержархіву Гінзбург зазначила, що вже добудовано дах, залишилося прокласти комунікації.

"Це моя особиста мрія - вибудувати корпуси і піти на заслужений відпочинок, - зазначила чиновник. - Думаю, до президентських виборів [2015 рік] зможемо відкрити нові корпуси Державного архіву. Наразі ми потребуємо близько 43 мільйонів гривень, щоб завершити комунікації та зовнішні роботи".

Як відомо, у січні 2012 року Ольга Гінзбург уже заявляла, що українські архіви є надміру відкритими.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Архіви"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.