Спецпроект

Музей газу з'явиться в Санкт-Петербурзі

Віце-губернатор Петербурга Василь Кічеджі провів засідання, де вирішувалося питання про створення Музею газової промисловості.

Про це повідомляють "Вести".

Петербург обраний не випадково, бо саме тут "інженер Петро Соболевський в 1811 році створив першу в Росії установку для виробництва світильного газу. Тут же почалася історія російського газового освітлення. У Петербурзі збереглися пам'ятники архітектури, пов'язані з ранніми етапами розвитку газової галузі" - йдеться у прес-релізі засідання.

Додатковим аргументом для створення музею є те, що в місті розташовуються штаб-квартири групи "Газпром". Зараз влада шукає приміщення під музей: розглядаються різні майданчики, у тому числі історичні будівлі газгольдерів другої половини XIX століття. Ці будівлі знаходяться в приватній власності.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.