Спецпроект

У Тамбові створено Музей шкарпеток

Один з найбільш незвичайних музеїв в Росії, Музей шкарпеток, почав свою роботу в місті Рассказово Тамбовської області. Тут представлені плоди праці місцевого промислу - в'язані вовняні вироби.

Про це пише travel.ru.

Рассказово знаходиться в 40 кілометрах на схід від Тамбова і в даний час є його містом-супутником. Рассказівські шкарпетки - один з найвідоміших регіональних брендів, поряд з Мічурінськими яблуками, тамбовською картоплею і окостом. Головна особливість - їх не просто в'яжуть, але і клеять, що робить виріб особливо теплим, майже як валянки.

Музей розташований в центральній бібліотеці Рассказово. Його колекція нараховує близько 300 експонатів, пов'язаних здебільшого вручну і представляють різні часові епохи. Більшість принесли самі місцеві жителі, подарувавши зборам не тільки старовинні, пов'язані прабабусями шкарпетки, але й рукавиці, і навіть дитячі іграшки.

Найстарішим екземплярам - понад 50 років. Найменший носок - всього 5 сантиметрів в довжину, найбільший - 130 сантиметрів: його колективно зв'язали в минулому році відвідувачі Покровського ярмарку. Кожен експонат тут можна брати в руки і розглядати з усіх боків. Експозиція буде поповнюватися. Крім того, в музеї буде можна придбати вподобані вироби з сучасних колекцій.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.