Спецпроект

Караваджо і Єврейський музей в Росії стали подіями року

Видання про мистецтво The Art Newspaper Russia назвало лауреатів своєї першої премії, яка вручається у п'яти номінаціях - "Виставка року", "Музей року", "Книга року", "Реставрація" і "Особистий внесок".

Про це пише news.mail.ru.

Виставкою року визнано проект "Караваджо. Картини із зібрань Італії та Ватикану" в Державному музеї образотворчих мистецтв ім. Пушкіна. На наймасштабнішій виставці Караваджо за межами Італії було показано всього 11 картин, але це не так уже й мало, враховуючи, що його творів збереглося небагато і практично всі вони знаходяться в італійських музеях, які вкрай неохоче з ними розлучаються.

Музеєм року визнаний відкритий на місці "Гаража", який переїхав в Парк Горького, Єврейський музей та центр толерантності, присвячений історії єврейського народу і пам'яті жертв голокосту. Відвідувачі музею вже оцінили його широкі експозиційні можливості і сучасні мультимедійні технології, а незабаром туди може бути передана скандальна бібліотека Шнеєрсона. Крім того, в кінці року там пройде масштабна виставка Енді Уорхола.

Книгою року став черговий том дослідницької праці "Історія російського мистецтва", створенням якого займається Державний інститут мистецтвознавства. Він присвячений культурі початку XIX століття, періоду, відомого також як "пушкінська епоха" і епоха російського ампіру.

Премію за особистий внесок розділять нові власники віденської ярмарки сучасного мистецтва Viennafair Дмитро Аксьонов та Сергій Скатерщіков. Перший ярмарок під їх керівництвом вже пройшов восени минулого року.

Лауреати отримають статуетки у вигляді складених в годинну і хвилинну стрілки Спаської башти і Біг Бена (натяк на походження газети - штаб-квартира видання The Art Newspaper знаходиться в Лондоні).

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.