До читачів! Як можна допомогти сайту "Історична правда"

Спецпроекти "Голодомор", "Голокост", "Катинь", "Музей" здійснено завдяки підтримці читачів, громадських організацій та бізнесу. У планах - заснування сторінок про історію української мови, друкованої преси та самвидаву, діаспори, пам'яті В'ячеслава Чорновола, Олександра Кривенка...

Ваші пожертви витрачаються на програмування нових спецсторінок, дизайн і роботу зі сканування, набору, редагування матеріалів тощо.

Гроші можна перерахувати на картку у "Приватбанку" - № 4149608780035642.

U149095383740 - наш гаманець у гривнях на WebMoney.

Для добродіїв з-поза меж України - поповнення через PayPal - samvydav@gmail.com.

Велике прохання дублювати повідомлення про суму переказу та прізвище жертводавця (і можливість оприлюднення прізвища) окремим листом на редакційну пошту -  istpravda@gmail.com.

Редакція: Вахтанг Кіпіані, Павло Солодько, Олександр Зінченко.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.