Спецпроект

Куликове поле побільшає на 600 га

Прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв розпорядився передати більше 600 гектарів землі в Кимовському і Куркінському районі Тульської області під музей-заповідник "Куликове поле".

Про це пишуть "РИА-новости".

"Розпорядження передбачає переведення земельних ділянок загальною площею 607,33 га, розташованих на території Кимовського і Куркінського районів Тульської області, зі складу земель сільськогосподарського призначення в землі особливо охоронюваних територій і об'єктів (землі історико-культурного призначення) з метою музеєфікації науково локалізованого місця Куликовської битви і здійснення науково-дослідної, охоронно-відновної та туристично-рекреаційної діяльності ФБГУК "Державний військово-історичний та природний музей-заповідник" Куликове поле", - йдеться в довідці до розпорядження.

Документ був підготовлений і внесений Мінкультури Росії.

Відкриття комплексу планується приурочити до 700-річчя від дня народження Сергія Радонезького в 2014 році.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.