У Києві покажуть відреставрований фільм Дзиґи Вертова. ФОТО

Національний центр Олександра Довженка та міжнародний фестиваль документального кіно Docudays UA представляють фільм-закриття фестивалю - відреставровану німу стрічку "Одинадцятий" Дзиґи Вертова (1928).

Захід вібудеться в рамках програми "Коло Дзиґи" - серії прем’єр відреставрованих українських німих фільмів у супроводі сучасної музики.

Дзиґа Вертов (Давид Кауфман) - радянський кінорежисер, один із засновників і теоретиків документального кіно. У 1927-30 роках співпрацював з Всеукраїнським фото- і кіноуправлінням (ВУФКУ) - державною кінематографічною організацією Української соціалістичної радянської республіки.

У ВУФКУ Вертов створив три своїх найвідоміші фільми - "Людина з кіноапаратом", "Одинадцятий" і один із перших звукових фільмів "Ентузіазм" ("Симфонія Донбасу").

"Одинадцятий" (1928) – перша з трьох авангардистських стрічок, знятих Дзиґою Вертовим в Україні. Одинадцятий рік радянської влади – період індустріалізації, зведення Дніпровської ГЕС та інших індустріальних гігантів.

Режисер навмисне вирішив обійтися без "круглих дат", щоб уникнути зайвого галасу та офіційних урочистостей. Камера фокусується тільки на праці, на будівництві нової соціалістичної дійсності в Україні.

Вертов казав, що "Одинадцятий" написано безпосередньо кінокамерою, без посередництва сценарію - це дозволило режисерові стверджувати, що він винайшов чисту кінематографічну мову (водночас глибоко соціалістичну), в якій камера безпосередньо фіксує сиру матерію життя.

 

Показу фільму передуватиме демонстрація унікального анімаційного рекламного ролику, створеного, ймовірно, спільно Дзиґою Вертовим та Олександром Родченком.

Ролик, про існування якого довгий час було невідомо, було віднайдено в Нідерландах в 1990-х роках приватним колекціонером, який передав оригінальну нітратну плівку з ним в Голландський інститут кіно EYE, де вона тепер зберігається.

Анімаційний ролик "Одинадцятого" вперше демонструватиметься в Україні.

Час і місце показу: 27 березня 21:30. Київ, арт-простір МИН (вул. Дегтярівська, 5а), метро "Лук'янівська".

Музичний супровід до фільму створено українським композитором Антоном Байбаковим, який співпрацює з відомими українськими музичними гуртами (ДахаБраха, Катя Chilly) і працює як звукорежисер кіно.

Нагадаємо, у 2012 році міжнародний кінофестиваль "Молодість" відкрився німим фільмом виробництва ВУФКУ 1929 року "Шкурник" - теж відреставрованим Національним центром Довженка.

Дивіться також:

Інші матеріали за темою "Кіно"

Інші матеріали за темою "УСРР"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.