Помер автор популярних романів про Велику вітчизняну

Сьогодні, 11 березня, на 89-му році життя помер відомий російський письменник Борис Васильєв.

Про це повідомляє "Телекритика" з посиланням на РІА Новості.

За інформацією московської Спілки письменників, Васильєв буде похований на Ваганьковському кладовищі.

Майбутній письменник народився 21 травня 1924 року в Смоленську. Улітку 1941-го добровольцем пішов на фронт, контужений під час десантування у березні 1943 року.

Закінчив Військову академію бронетанкових і механізованих військ, працював до середини 1950-х випробувачем колісних і гусеничних машин на Уралі, проте потім вирішив піти з армії і зайнятися літературою.

 Плакат УРСР до екранізації найпопулярнішого твору Васильєва. Фото: oldpaper.kiev.ua

Популярність до Бориса Васильєва прийшла після виходу повісті "А зорі тут тихі..." в 1969 році.

Він написав більше 30 романів і повістей (у тому числі "У списках не значився", "Завтра була війна", "Не стріляйте білих лебедів", "Іванов катер" та інші), а також випустив дві серії історичних романів про часи княжої Русі.

За творами письменника було знято 15 фільмів, які теж стали масовими серед радянських глядачів.

За легендою, фільм "А зорі тут тихі..." про старшину і п'ятьох дівчат, котрі в болотах Карелії перемагають 16 нацистських диверсантів, був найпопулярнішим фільмом і в Афганістані часів радянської окупації.

У 1993 році Васильєв підписав "лист 42-х", де разом із іншими діячами культури підтримав дії президента РФ Бориса Єльцина з придушення опозиційної Верховної Ради Росії і закликав заборонити комуністичну й націоналістичну ідеологію.

Борис Васильєв був лауреатом Державної премії СРСР (1975), премії президента Росії, незалежної премії руху імені академіка Сахарова "Апрель", мав державні нагороди РФ.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.