Янукович офіційно не святкував 199-річчя Шевченка

Прем‘єр Микола Азаров поклав квіти до пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві з нагоди 199-ї річниці від дня народження поета.

Також у церемонії взяли участь інші діячі, повідомляє УП. Також свої заходи провела опозиція.

У той же час, на сайті президента не повідомляється про його участь у будь-яких заходах, пов'язаних з відзначенням 199-ї річниці від дня народження Шевченка.

Як повідомлялося, у середу президент Віктор Янукович висловив стурбованість байдужістю Кабінету міністрів до підготовки святкування 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка.

У березні 2012 року Янукович пообіцяв масштабне святкування 200-річчя з дня народження Шевченка у 2014 році.

У червні 2010 року Янукович створив координаційну раду з підготовки та відзначення цього ювілею і очолив її.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.