Тернопільські чиновники - за пам'ятник євреям, які боролися за ЗУНР

Завершився перший етап у реалізації ідеї встановлення в місті Тернополі пам’ятника "Жидівському пробойовому куреню" – самостійному оперативному військовому підрозділу Української Галицької Армії, який складався з бійців єврейської міліції.

Про це повідомляє прес-служба організації "Тризуб" ім.Бандери, яка є ініціатором нового монументу.

Голова оргкомітету з питань спорудження пам'ятника Іван Сута отримав висновок про можливість встановлення монументу в м. Тернопіль на розі бульвару Тараса Шевченка та вул. Князя Острозького (біля приміщення Тернопільської обласної філармонії), підписаний начальником управління культури Тернопільської ОДА Григорієм Шергеєм. 

"Враховуючи внесок Жидівського куреня в історію УГА, не заперечуємо можливості встановлення пам’ятника в м. Тернополі", - йдеться у висновку.

Надалі оргкомітет, до складу якого входять науковці та митці з різних регіонів України, подасть - відповідно до законодавства - клопотання про спорудження пам'ятника на ім’я міського голови Тернополя Сергія Надала.

Після остаточних розрахунків вартості спорудження пам’ятника, планується відкрити спеціальний фонд для пожертвувань від громадських організацій, підприємств, фондів, приватних осіб.

Наразі на адресу оргкомітету надійшли перші ескізні проекти пам’ятника - їх розробив київський скульптора Андрій Вілюра, разом із творчим колективом викладачів Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну ім.Бойчука.

"Жидівський Пробойовий курінь" ("Єврейський Ударний батальйон") — самостійний оперативний військовий підрозділ 1-го корпусу Української Галицької Армії (УГА). Сформований у червні 1919 року з єврейської міліції Тернополя. Командир — поручник Соломон Ляйнберг.

Склад куреня:

- 4 стрілецьких (по 200–220 вояків) і скорострільна (8 кулеметів) сотні;

- 3 чоти — кінноти, саперна і зв'язку.

Місце дислокації та вишколу — село Остап'є (нині Підволочиського району Тернопільської області). Від 14 липня Жидівський Пробойовий Kурінь брав участь у бойових діях з польськими військами, прикривав відхід частин 1-го корпусу за Збруч у районі Скалата, Гримайлова та Гусятина.

На Наддніпрянщині відзначився в боях із московсько-більшовицькими військами під містами Проскурів (нині Хмельницький), Вінниця, Фастів, Бердичів.

Внаслідок бойових дій та епідемії тифу і дизентерії курінь втратив дві третини особового складу. Начальна команда УГА його розформувала, вцілілих вояків перевели в інші частини. Частина людей дісталася до Одеси, звідки разом з членами місцевої єврейської бойової дружини емігрували до Палестини.

Дехто залишився на території Радянської України, а деякі, серед яких був і Соломон Ляйнберг, повернулися в Галичину, яка на той час була вже під Польщею. У Тернополі він і був замучений у місцевій в'язниці (за іншими даними — в таборі для інтернованих військовополонених Української Галицької Армії) в 1920 році.

Дивіться також:

Єврей Мандик Хасман - боєць УПА. ФОТО, ВІДЕО

Реконструкція боїв між українцями і поляками 1918 року. ФОТО

31 серпня 1919-го. Як галичани з денікінцями Київ звільняли

"Жиди чи євреї". Текст львівського мовознавця й історика (1996 рік)

Звернення Петлюри до українців: "Антисеміт - паршива вівця. Женіть його!"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.