Спецпроект

У Національний музей Афганістану були повернуті понад 1000 культурних пам'яток

За час поточного 1391 року афганського календаря з Великобританії в Кабульський музей було повернуто понад 1000 об'єктів культурної спадщини, повідомив директор установи Омар Хан Масуді.

Про це пише afghanistan.ru.

У числі повернутих історичних пам'яток було 215 монет Кушанської епохи (I - III століття н.е.), решта об'єктів є скульптурними творами, в тому числі бюстами і статуетками.

У бесіді з представниками ЗМІ Масуді зазначив, що 70% афганських історико-культурних пам'яток були загублені в ході громадянської війни, але, починаючи з 2007 року, близько 9 тисяч з них були повернуті на батьківщину за підтримки Великобританії, США, Данії, Швейцарії і Німеччині і поміщені в музей.

Наразі Міністерство інформації і культури ІРА також прагне вести боротьбу з "чорними археологами", але, тим не менш, в деяких районах країни до цих пір ведуться нелегальні розкопки.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.