У Києві розкажуть, як зберігати минуле у місті і чи треба це робити

Книгарня "Є" запрошує на зустріч зі Світланою Шліпченко "Минуле і місто: між просторизацією пам'яті та візуалізацією історії".

Як зберігати "минуле" у місті і чи потрібно це робити взагалі? Чи не стає воно на заваді оновлення? Як виробляти "концепцію збереження" і як ставитись до практик "застосування історії як дискурсу для віднайдення ідентичності"?

На ці та інші запитання відповість Світлана Шліпченко – теоретик урбанізму та культуролог, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА, викладач історії та теорії архітектури.

Шліпченко - куратор проекту "Метрополіс-Київ" Українського відділення фонду імені Гайнріха Бьоля. Автор праць "Архітектурні принципи постмодернізму", "Записано в камені".

Час і місце заходу: 28 лютого, 18:00, Київ, вул. Лисенка, 3, книгарня "Є".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.