Спецпроект

В Москві відкрився музей декабристів. ФОТО

Свідоцтво про довгострокову оренду пам'ятника культури - будинку декабриста Сергія Муравйова-Апостола отримав його нащадок - фінансист і меценат, який живе в Швейцарії, Крістофер Муравйов-Апостол. Нащадок реставрував пам'ятку культури 12 років. Тепер в будівлі відкрилась виставка "Московська садиба: фантазії та набуття".

Про це пишуть "Ведомости".

Для першої виставки в Музеї декабристів, розташованому в садибі Муравйових-Апостолів на Старій Басманній, театральний художник Олександр Боровський вигадав витончене рішення: по анфіладі залів розставлені картонні фігури в костюмах XIX століття. Вони танцюють менует, грають в карти, обідають і фліртують один з одним. Нащадок декабриста Крістофер Муравйов-Апостол, який живе в Швейцарії, 12 років на власні гроші відновлював садибу, і ось тепер вона відкрита для публіки. Центр експозиції - зал з єдиним експонатом: листом арештованого декабриста Сергія Муравйова-Апостола, написаним в січні 1826 року.

Двоповерхова будівля особняка з антресоллю загальною площею 1,1 тисяч кв. метрів на Старій Басманний вулиці - пам'ятник архітектури XIX століття, вцілілий під час пожежі 1812 року. У цьому будинку проживав один з ватажків декабристського руху - Сергій Муравйов-Апостол. У радянський час будівля знаходилась в аварійному стані.

Будинок Сергія Муравйова-Апостола

Під час відновлювальних робіт застосовувалися тільки автентичні матеріали, антикварна російська меблі купувалася на аукціонах.

"У ході реставрації вдалося зберегти справжні елементи пам'ятника в максимальному обсязі. У випадках, коли збереження було неможливо, елементи замінялися аналогічними, виконаними за старовинними технологіями. При цьому будівля оснащена сучасними інженерними комунікаціями", - додав Муравйов-Апостол.

 

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.