Путіну вигідний культ Сталіна - Die Zeit

Hавіть через 60 років після своєї смерті Сталін залишається фігурою, що викликає чимало суперечок у російському суспільстві, - пише видання. - І все тому, що керівництво держави і її еліта досі не змогли або не захотіли визначити своє ставлення до минулої історичної епохи.

Про це повідомляє Die Zeit.

На думку видання, в Росії немає єдиної думки з приводу того, на яку ж історичну спадщину спиратися пострадянській Росії, куди вона йде і куди хоче йти.

"Владімір Путін завжди дотримувався балансу стосовно минулого країни", - продовжує німецький журналіст.

Путін то називав розвал Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою століття" і повертав старий радянський гімн на хвилі ностальгії за минулим, то відвідував місця розстрілів жертв сталінізму і схиляв голову перед убитими у Катині польськими офіцерами.

З одного боку, розмірковує автор, перемога у Другій світовій має в політичному плані величезне значення для Кремля. Вона слугує свого роду "межовим каменем" для сучасної Росії - вже саме відсилання до радянських часів дає право владі Путіна "йти на будь-які виборні фальсифікації".

З іншого боку, "нещадний аналіз сталінської системи міг би виявити паралелі з нинішнім режимом Путіна - з його монополією на владу, з прірвою між керівництвом і населенням". Що, пише автор, є для влади вкрай небажаним.

"Все ж історія залишається тактичним інструментом, з якого можна сконструювати все що завгодно, і служить цей інструмент владі, - підсумовує автор. - Історію тлумачать не історики, а політики і політтехнологи з Кремля. І заважають країні усвідомити своє минуле".

А безперервні суперечки навколо особистості Сталіна лише допомагають спотворити спогади про минуле. Виходить, що з одного боку стоїть верховний головнокомандувач, а з іншого - армія: "Але ж простий солдат заслужив куди більше почестей, ніж нині прийнято вважати".

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.