Путіну вигідний культ Сталіна - Die Zeit

Hавіть через 60 років після своєї смерті Сталін залишається фігурою, що викликає чимало суперечок у російському суспільстві, - пише видання. - І все тому, що керівництво держави і її еліта досі не змогли або не захотіли визначити своє ставлення до минулої історичної епохи.

Про це повідомляє Die Zeit.

На думку видання, в Росії немає єдиної думки з приводу того, на яку ж історичну спадщину спиратися пострадянській Росії, куди вона йде і куди хоче йти.

"Владімір Путін завжди дотримувався балансу стосовно минулого країни", - продовжує німецький журналіст.

Путін то називав розвал Радянського Союзу "найбільшою геополітичною катастрофою століття" і повертав старий радянський гімн на хвилі ностальгії за минулим, то відвідував місця розстрілів жертв сталінізму і схиляв голову перед убитими у Катині польськими офіцерами.

З одного боку, розмірковує автор, перемога у Другій світовій має в політичному плані величезне значення для Кремля. Вона слугує свого роду "межовим каменем" для сучасної Росії - вже саме відсилання до радянських часів дає право владі Путіна "йти на будь-які виборні фальсифікації".

З іншого боку, "нещадний аналіз сталінської системи міг би виявити паралелі з нинішнім режимом Путіна - з його монополією на владу, з прірвою між керівництвом і населенням". Що, пише автор, є для влади вкрай небажаним.

"Все ж історія залишається тактичним інструментом, з якого можна сконструювати все що завгодно, і служить цей інструмент владі, - підсумовує автор. - Історію тлумачать не історики, а політики і політтехнологи з Кремля. І заважають країні усвідомити своє минуле".

А безперервні суперечки навколо особистості Сталіна лише допомагають спотворити спогади про минуле. Виходить, що з одного боку стоїть верховний головнокомандувач, а з іншого - армія: "Але ж простий солдат заслужив куди більше почестей, ніж нині прийнято вважати".

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.