Спецпроект

У Запоріжжі створюється музей пошти

У Запоріжжі триває кропітка робота по створенню музею пошти, аналогів якого в нашій країні ще немає.

Про це пишуть "Местные вести".

За ініціативою одного з ентузіастів, колишнього випускника історичного факультету Запорізького державного університету Олександра Тараненка, робоча група на чолі з керівником ЗД УППС "Укрпошта" Станіславом Лимарчук почала активну роботу, запросивши до співпраці автора кількох наукових праць про історію запорізького краю, декана історичного факультету ЗДУ, доцента Віктора Ткаченка, фахівців обласного краєзнавчого музею, колекціонерів та всіх городян.

Поштові установи Запорізького краю в різні роки XIX століття входили до складу Харківського, Одеського, Ростовського округів. З 1798 року в Олександрівській фортеці існувала поштова дистанція, яка іменувалася "військовою поштою".

Ці та інші факти планується об'єднати, доповнити цікавими експонатами і на базі існуючого поштового відділення в самому серці старого Олександрівська, як колись називалося Запоріжжя, відкрити постійно діючу експозицію. Перші експонати майбутнього музею вже надав відомий запорізький колекціонер, директор антикварного салону, Валерій Гуща.

Робота над створенням музею триває.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.