Спецпроект

В Петербурзі відкрився "Музей рукавички"

У Санкт-Петербурзі відкрився "Музей Рукавиці", експонати якого створювалися як визнаними майстрами, так і звичайними школярами. Поки що унікальна експозиція складається з 400 рукавиць різних авторів.

Про це пише abzac.org.

Метою цього музею є благодійність. "Рукавичка - символ об'єднання, пальчики разом. Ми проводимо збір речей і найбільше затребувані рукавиці - діти можуть втрачати їх до трьох разів за зиму", - розповіла директор закладу Оксана Румянцева. Таким чином, будь-який бажаючий може пожертвувати теплі зимові речі. А також, крім екскурсій, тут будуть діяти творчі майстерні для дітей-сиріт.

Одним з перших відвідувачів став символ Нового Року - Дід Мороз, хоч і різдвяні свята давно минули. Він побажав дітлахам і Музею щасливої ​​долі, а також подарував авторам найкращих рукавиць подарунки.

Теми

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.