Помер соратник Шухевича, ветеран "Нахтіґалю" й УПА Мирослав Кальба

21 січня 2013 року в Детройті (США) на 97-му році життя помер учасник боротьби в українському легіоні "Нахтіґаль" та в рядах УПА - Мирослав Кальба.

Про це повідомляє прес-служба ЦДВР.

16-річним Мирослав Кальба вступив до юнацької сітки ОУН. Як учасник польсько-німецької війни потрапив у німецький полон, де перебував до січня 1941 року.

Після звільнення, проводив військовий вишкіл молоді у м. Люблін (Польща). Згодом – він четар українського легіону "Нахтіґаль". У 1943 році на Жовківщині (Львівщина) організував і вишколював сотню УПА.

У 1944 році за розпорядженням командування УПА емігрував до Німеччини через хворобу, а у 1949 році емігрував до США, де проживав у м. Детройті.

Активний громадський діяч, провідний член українських організацій Визвольного фронту. Успішне навчання у Бережанській гімназії в молоді роки, великий досвід військовика й історика, бажання активно висвітлювати історію Другої світової війни спонукали Мирослава Кальбу взятися за перо.

Обкладинка з однієї з книг

Він автор шести книг і численних статей, в яких – документальні матеріали, історичні факти: "У лавах дружинників. Спогади", "Нахтіґаль" (Курінь Дружин українських націоналістів) – у світі фактів і документів", "Дружини українських націоналістів" у 1941-1943 рр.", "Нахтіґаль, український батальйон 1941 р.", "Ми присягали Україні" та "ДУН у розбудові УПА".

У книзі "ДУН у розбудові УПА" автор широко репрезентує портрет Романа Шухевича, як провідника, командира УПА, з яким йому довелося спілкуватися на протязі двох років.

Починаючи із 1990 року, Кальба багато разів приїжджав на свою батьківщину (народився у с. Мозолівка Підгаєцького району Тернопільської області). У Тернополі читав лекції на історичному факультеті Тернопільського Національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, Тернопільському Національному економічному університеті, а також Українській національній гвардії.

Учасник багатьох конференцій та імпрез  з нагоди урочистих історичних дат (в тому числі й ювілеїв УПА) в Україні та закордоном.

Історична Правда висловлює співчуття рідним і близьким ветерана. 

Батальйон "Нахтіґаль" (німецькою "соловейко") разом із батальйоном "Роланд" було створено в лютому 1941 року як українські легіони в німецькому Вермахті для участі у війні з СРСР. За різними даними, до "Нахтіґалю" входило від 330 до 400 членів Організації українських націоналістів під командуванням Романа Шухевича.

Влітку 1941-го батальйон брав участь у військових діях проти Червоної армії на території Української РСР. За його підтримки було проголошено акт відновлення української державності 30 липня 1941 року у Львові.

Після проголошення незалежної України нацисти заарештували причетних до політичного акту Степана Бандеру і Ярослава Стецька, що спричинило заворушення в батальйоні. У серпні 1941-го обидва підрозділи було відкликано з фронту і розформовано. Більшість бійців згодом перейшли в УПА.

Година папуги. Велике кохання Зоф’ї Бартницької

Через 70 років пані Бартницька пригадувала останні чутки, які долинали про долю її чоловіка з СРСР, з самого сходу України: «Брат чоловіка, колись там — не знаю, коли — контактував з якимись військовими чинами. Йому сказали: «Його нема серед живих. Тільки не можна про це говорити». Колишній агроном, поручик резерву Зиґмунт Бартницький зник. Про те, що з ним трапилось, не можна було говорити 50 років.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР