Спецпроект

"Бутирка" може стати музеєм

Голова комісії Громадської палати з проблем безпеки громадян Російської Федерації, Анатолій Кучерена, клопотатиме про те, щоб зробити музей з будівлі одного з найстаріших столичних слідчих ізоляторів "Бутирка".

Про це пише ria.ru.

Члени комісії ГП з проблем безпеки громадян відвідали СІЗО-2 столичного управління ФСВП Росії, за підсумками якого Кучерена заявив журналістам, що, на його думку, будівля "Бутирки" має з часом стати музеєм.

"Ми зараз витребуємо список всіх відомих людей, хто тут сидів, і будемо виходити з клопотанням, думаю, члени комісії мене підтримають, щоб цю будівлю зробили з часом музеєм. Багато молоді цікавиться і хочуть прийти сюди на екскурсію, так що, я думаю, це буде непогано ", - сказав Кучерена.

Він зазначив, що керівник управління ФСВП Росії по Москві і начальник ізолятора роблять все можливе, "латають діри", але будівлі, де розташовується ізолятор, в цьому році виповнюється вже 242 роки і люди тут, на його думку, сидіти не повинні. "Вдумайтеся, які люди тут сиділи - тут Маяковський починав писати і так далі", - сказав Кучерена.

Він зазначив, що комісія ставила перед собою завдання подивитися, як розміщуються обвинувачені, підозрювані і засуджені "Бутирки", а також зрозуміти, як працюють слідчі органи і суди.

На сьогоднішній день "переліміт" в "Бутирці" склав 130 осіб.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.