Спецпроект

Музей плюшевих ведмедиків відкрився в Закопане

У гірськолижної столиці Польщі - Закопане - з'явився Музей плюшевих ведмедів (Muzeum Misiów). Його колекція розповідає про історію виникнення популярних іграшок і представляє всілякі їх різновиди.

Про це пише Тravel.

Відвідувачі побачать ведмедя-мотоцикліста, дідуся, вікторіанського ведмедя, іграшки, що представляють різні професії, порцелянові вироби із зображенням ведмедиків, зможуть послухати концерт заводних ведмедів-музикантів і сфотографуватися з родиною ведмедиків-гуралів (гуралями називаються жителі польських гір) в людський зріст.

Гості дізнаються, як і чому з'явилися перші ведмедики, як їх виготовляли і як образ іграшки змінювався протягом років.

Їм розкажуть, що спочатку плюшевий ведмедик був іграшкою для хлопчиків, на відміну від ляльок, що призначалися для дівчаток; що у всіх ведмедів були "рухомі" лапи, які можна було приводити в різні положення, і ведмідь міг стояти або сидіти.

Музей знаходиться за адресою: вулиця Косцюшка (Kościuszki), 8.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.