Спецпроект

Табір, де сиділи Стус та інші українці, стане еталоном в РФ

Меморіальний центр історії політичних репресій під відкритим небом "Пермь-36" обрано "модельним проектом" для створення аналогічних музеїв РФ у рамках майбутньої федеральної цільової програми увічнення пам'яті жертв політичних репресій.

Таке рішення прийнято на засіданні робочої групи при президенті Росії з розробки федеральної цільової програми увічнення пам'яті жертв політичних репресій, повідомляють "Старожитності" з посиланням на урядову "Российскую газету".

"Визначено функцію "Пермі-36" - "модельний музей", - коментував генеральний директор меморіального центру історії політичних репресій Віктор Шмиров. - Це означає, що "Пермь-36" стане моделлю, на основі якої в інших регіонах будуть створюватися музеї тоталітаризму і жертв усього періоду з 1917-го по 1991-й роки".

Передбачається побудувати ще два національні центри пам'яті жертв репресій. Один з них - це Бутовський полігон під Москвою, місце розстрілів і масових поховань. Другий - під Санкт-Петербургом, але його місце остаточно не визначено.

"Є пропозиція третім об'єктом внести в концепцію "Пермь-36" уже як національний музей ГУЛАГу", - зазначив Шмиров.

У зв'язку з цим меморіальному центру може бути присвоєно національний статус. Правда, спершу для цього необхідна експертиза музеєфікації. Адже 18 років тому в селі Кучино старі табірні споруди почали відновлювати волонтери, а фахівці з музейної справи підключилися до них набагато пізніше.

Однак, на думку радника президента Росії Міхаіла Фєдотова, ентузіасти нітрохи не нашкодили об'єкту, а навпаки, зберегли архітектуру та інфраструктуру колонії.

Це також збільшує шанси пермського музею на входження до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО, над чим перм'яки працюють уже четвертий рік. Раніше завдяки діяльності ентузіастів музей ГУЛАГу був виключений із списку об'єктів ЮНЕСКО, що знаходяться під загрозою знищення.

Федеральна цільова програма з увічнення пам'яті жертв політичних репресій розпорядженням президента Росії Владіміра Путіна повинна з'явитися до кінця 2013 року. І хоча офіційно вона повинна запрацювати з 2014 року, адміністрація президента РФ вже в кінці минулого року запитала у Михайла Федотова пропозиції про фінансування заходів в руслі програми і на 2013 рік. І радник президента вніс в список і "Перм-36".

За словами виконавчого директора меморіального центру Татьяни Курсіної, зазвичай в таких випадках центральні власті виділяють суму, яка на дві третини перевищує обсяг фінансування від регіону. І оскільки в бюджеті Пермського краю на 2013 рік на "Перм-36" передбачено витратити 24 мільйони рублів, то в разі повного схвалення пропозицій Федотова, від Федерації може надійти ще до 48 мільйонів.

Разом із Віктором Шмировим до складу робочої групи при президенті РФ входять губернатори Пермського краю Віктор Басарґін і Кіровської області Нікіта Бєлих, уповноважений з прав людини в Росії Владімір Лукін і пермський омбудсмен Татьяна Марґоліна, голова правління меморіального центру, президент Фонду захисту гласності Алєксєй Сімонов, голова міжнародного товариства "Меморіал" Арсєній Роґінскій.

"Перм-36" (раніше ІТК ВС-389/36) - єдиний у Росії музей ГУЛАГу під відкритим небом. Знаходиться в селі Кучино Чусовського району. Організований на місці колишньої колонії, де каралися засуджені за антирадянську діяльність, агітацію та пропаганду, а також відбували великі терміни за співпрацю з нацистами в роки Другої світової.

У Кучино відбували терміни Михайло Горинь, Василь Овсієнко, Левко Лук'яненко, Іван Гель, Данило Шумук, Олесь Бердник, Микола Горбаль та інші українські правозахисники. Тут померли Василь Стус, Олекса Тихий, Юрій Литвин.

Колонія закрита в 1988 році. Музей з 1995 року.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.