Активіста, який боровся за вільний обіг наукових праць, знайшли повішеним

12 січня пішов із життя 26-річний Аарон Сворц - відомий активіст у боротьбі за вільне і безкоштовне поширення інформації в інтернеті, – схоже, внаслідок самогубства.

Про це повідомляє Радіо Свобода.

За інформацією поліції, його знайшли повішеним у власному помешканні у Нью-Йорку в п’ятницю.
 
У лютому Сворц мав постати перед судом у справі, в якій його звинувачували у викраденні чотирьох мільйонів наукових статей із архівів Массачусетського технологічного інституту з метою викласти їх у вільний і безплатний доступ.
 
Аарон Сворц іще підлітком брав участь у створенні механізму автоматичної розсилки оновленої інформації з сайтів, відомому як RSS, а також був співзасновником сайту обміну новинами Reddit.

Сворц закінчив Гарвардський університет і часто бував у Кембріджі (місто у штаті Массачусетс, де розташовано Гарвардський університет і Мессачусетський технологічний інститут).

Він співпрацював з некомерційною організацією Creative Commons (розробники безкоштовних типових договорів, які дозволяють більш гнучко і доступно управляти авторськими правами), а також створив Open Library - oбширний каталог друкованих видань.

Сворц був одним із редакторів Вікіпедії, активним блогером і написав ряд широко обговорюваних статей, найвідоміша з яких - "Хто пише до Вікіпедії".

Oстаннім часом він працював над проектами watchdog.net і Demand Progress. Був членом Change Congress (громадська організація, яка бореться з корупцією в політичних колах США). У 2012-му брав участь у протестах проти закону "Про боротьбу з інтернет-піратством".

У 2008 році Аарон Сворц проходив у справі про незаконне скачування мільйонів документів з серверів федеральної судової системи, але тоді жодних звинувачень йому висунуто не було.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.