У Києві презентують "Хроніку колективізації і Голодомору"

Інститут Критики та видавництво "Критика" запрошують 
на презентацію нових книг синтези Людмили Гриневич 
"Хроніка колективізації та Голодомору в Україні".

Про це ІП повідомили у видавництві "Критика".

Будуть презентовані 2-а і 3-я книги тому І "Початок надзвичайних заходів. Голод 1928–1929 років".

У чотиритомному виданні уперше детально висвітлено щоденне життя українського суспільства від грудня 1927-го аж до кінця 1933 року.

За твердженням видавців, робота кандидата історичних наук Людмили Гриневич "пропонує читачеві цілком новий погляд на передісторію, соціополітичний та культурний контекст, власне перебіг і наслідки голоду-геноциду в Україні, переосмислює його причини, обставини, підґрунтя та періодизацію, дає чітке уявлення про масштаби, форми опору українського селянства, про щільний зв’язок соціальних і національних мотивів в антирадянських настроях населення республіки, увиразнює геноцидну сутність Голодомору".

У першій книзі тому І, виданій у 2008 році, йдеться про період від грудня 1927 до жовтня 1928 року, коли реквізиції хліба й інші надзвичайні заходи й недорід спричинили в Україні голод 1928–1929 років.

Друга книга висвітлює життя українського суспільства в обставинах недороду та голоду від листопада 1928 до червня 1929 року. 

Третя книга підсумовує хронологічний виклад подій у першій та другій книгах і містить ґрунтовну наукову розвідку про життя українського суспільства наприкінці 1920-х років.

Авторка доводить, що голод 1928–1929 років, хоч і стався на тлі недородів, був наслідком дій радянської влади – політики творення голоду.

Загалом у трьох книгах тому І вміщено близько 700 чорно-білих і кольорових 
ілюстрацій – світлин, кінокадрів, малюнків, карикатур, репродукцій живопису,
 плакатів тощо.

Час і місце заходу: п'ятниця, 11 січня, о 17:00 
в Бібліотеці ім.Антоновичів НаУКМА (Київ. вул. Сковороди, 2).

Зустріч відбудеться за участи авторки, Людмили Гриневич (Інститут історії НАН України), 
а також Григорія Грабовича (Гарвардський університет / Інститут Критики), 
Станіслава Кульчицького (Інститут історії НАН України), 
Геннадія Боряка (Інститут історії НАН України), 
Володимира Василенка (Києво-Могилянська академія), 
Мирослава Поповича (Інститут філософії НАН України), 
Юрія Шаповала (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України), Миколи Рябчука (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України).

Модератор: Андрій Мокроусов.

Плануються до видання такі томи "Хроніки...":

Том ІІ
Початок форсованої колективізації, розкуркулення та масова депортація.
Війна селянства проти радянської влади (липень 1929 – вересень 1930)

Том ІІІ
Суцільна колективізація та друга хвиля депортацій (жовтень 1930 – 1931)

Том ІV
Голод і Голодомор (1932–1933)
у двох книгах.

Читайте на ІП конспект лекції Людмили Гриневич "Нелояльність українців до радянської влади у 1917-1941 роках"

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.