На Андріївському узвозі горів будинок Булгакова

Пожежники сьогодні погасили полум'я у двоповерховій будівлі на Андріївському узвозі, 38 - в історичному центрі Києва.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на прес-службу столичного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій.

"Пожежа на Андріївському узвозі. Двоповерхова будівля", - сказали в прес-службі.

Будинок за адресою Андріївський узвіз, 38 має історичну цінність, бо у ньому якийсь час жив із вітчимом письменник Михайло Булгаков.

Будинок на Андріївському узвозі, 38. Фото: ЖЖ Михайла Кальницького

У XIX сторіччі цей будинок належив поміщику з Росії Александру Аннєнкову - фундатору "відновленої" в 1842 році Десятинної церкви, який під час будівельних робіт знайшов, вивіз і тихцем переплавив унікальний золотий скарб часів Київської Русі.

У 1980 році в будинку був розташований Олімпійський комітет, а в 1982-му - комітет зі святкування 1500-річчя Києва.

Музей Михайла Булгакова (філія Музею історії Києва) розташований в іншому будинку на Андріївському узвозі - під №13. Тут майбутній письменник жив із 1906 до 1919 рр.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Пожежі"

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.