На Андріївському узвозі горів будинок Булгакова

Пожежники сьогодні погасили полум'я у двоповерховій будівлі на Андріївському узвозі, 38 - в історичному центрі Києва.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на прес-службу столичного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій.

"Пожежа на Андріївському узвозі. Двоповерхова будівля", - сказали в прес-службі.

Будинок за адресою Андріївський узвіз, 38 має історичну цінність, бо у ньому якийсь час жив із вітчимом письменник Михайло Булгаков.

Будинок на Андріївському узвозі, 38. Фото: ЖЖ Михайла Кальницького

У XIX сторіччі цей будинок належив поміщику з Росії Александру Аннєнкову - фундатору "відновленої" в 1842 році Десятинної церкви, який під час будівельних робіт знайшов, вивіз і тихцем переплавив унікальний золотий скарб часів Київської Русі.

У 1980 році в будинку був розташований Олімпійський комітет, а в 1982-му - комітет зі святкування 1500-річчя Києва.

Музей Михайла Булгакова (філія Музею історії Києва) розташований в іншому будинку на Андріївському узвозі - під №13. Тут майбутній письменник жив із 1906 до 1919 рр.

Дивіться також інші матеріали ІП за темою "Пожежі"

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.