Спецпроект

"Равшанам" і "Джумшудам" присвятять музей в Москві

Експерти пропонують створити в Москві музей, присвячений проблемам міграції та адаптації приїжджих до російської столиці.

Про це пише news.mail.ru.

"Москва - це місто, яке складається з тих, хто колись сюди приїхав. Тому для Москви музей повинен стати новим досвідом в усвідомленні того, що місто створене мігрантами. А в рамках Росії цей музей повинен сформувати новий погляд на міграцію", - пояснив ініціатор ідеї створення музею, директор Центру міграційних досліджень, Дмитро Полєтаєв.

На його думку, найголовніше, що музей не має бути статичною експозицією і в його рамках мають створити навчальний центр, проводити публічні лекції, а також мають працювати виставки та етнічний магазин.

Поки терміни реалізації проекту і його місцезнаходження в Москві невідомі. Також невідомо і те, звідки буде зібрана експозиція музею, проте необхідність його створення підтримали й інші експерти.

Голова виконкому "Форуму переселенських організацій" Лідія Графова зазначила, що такий музей здатний допомогти мігрантам адаптуватися в столиці, а жителям Москви зрозуміти звичаї приїжджих людей.

"Музей повинен переконати, що не можна скасувати глобалізацію і закон всесвітнього тяжіння. Двісті мільйонів мігрантів у світі. І Росія не може вижити без мігрантів, зберегти свої простори. Музей повинен цю стіну нерозуміння розбити", - сказала вона.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.